ВСТУП Економічна реформа в Україні, головна мета якої полягає в побудові соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів, головними з яких є: використання різних форм власності, розвиток товарно-грошових відносин, формування ринкового середовища, активне застосування фінансово-кредитних важелів як засобів підвищення ефективності економіки. Створення нових економічних засад при входженні у систему ринкових відносин та трансформації бухгалтерського обліку на Україні у відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, запровадження Національних стандартів обліку, зумовили складні структурні зміни в економіці народногосподарського комплексу України, порядку оцінки та відображення господарських операцій на рахунках обліку. В умовах розвитку економічних відносин в Україні бюджетні та наукові установи виступають як частина єдиного народногосподарського комплексу, причому відносно відокремлена його частина. Це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин та передбачає здійснення специфічних функцій даних установ. Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал [21, с.18]. Слід зазначити, що вирішальною і провідною ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу. Бюджет забезпечує існування держави, розвиток її економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв’язання проблем усієї країни, але й в першу чергу — для задоволення потреб розвитку економіки в цілому. Зміцнення економічних відносин в умовах переходу до ринкової економіки та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції — він бере активну участь і у формуванні ресурсів держави. Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно ж досягається, зокрема, шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності, через впровадження виваженої податкової політики. Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулюючи через доходи всі бюджети — за рахунок передання загальнодержавних доходів на регіональні й місцеві рівні [21, с.19]. Форми та методи бюджетної роботи і бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об’єктивною необхідністю. Було б великою помилкою уявляти державний бюджет як своєрідну касу: з одного боку державні кошти до нього находять, а з другого – витрачають на різні потреби держави. Це призвело б до хибного розуміння головного — економічних відносин, які зумовлюють створення і використання централізованого державного фонду коштів через бюджет. Слід пам’ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реальне життя. Джерела находжень коштів до бюджету, їх направлення і використання в процесі розширеного відтворення визначають системою економічних і суспільних відносин, які складають матеріальну основу для фінансів. Нові економічні відносини, які запроваджуються в Україні, потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення цієї проблеми існують різні підходи: — зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямів виробництва, стабілізації національної валюти; — при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління ...